Хлопчина вбіг із двору в хату,

До тата голосно гука:

– А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я – чутливий

І маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

– Коли тебе в тяжку хвилину

Людина виручить з біди,

Про це добро, аж поки віку,

Ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти зробиш сам добро колись, –

Про це забудь, аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались! Саме цим віршем почався День скромності у 1 класі. Лариса Андріївна розкрила таке поняття, як "скромна людина". Ніби і така риса характеру, про яку важко пояснити малечі, але все стало зрозуміло після короткої бесіди.